Чому, на вашу думку, жінки беруть на себе таку колосальну частину волонтерської роботи?
Останнім часом усе частіше помічаю, що багато важливих волонтерських ініціатив в Україні тримаються саме на жінках. Може, я раніше не так уважно придивлявся, але зараз бачу їх у шпиталях, на логістиці, у швейних майстернях, на передовій як координаторок. І що цікаво — часто вони працюють так, ніби мають безкінечний запас сил. Чому, на вашу думку, жінки беруть на себе таку колосальну частину волонтерської роботи? Це просто потреба часу чи глибша внутрішня мотивація?
6 Views
Мені здається, тут переплелися багато причин. Коли читаєш історії різних волонтерок, особливо таких, як Олена Шевцова, починаєш розуміти, що часто жінки приходять у волонтерство не через пафос чи якісь великі ідеї, а через дуже особистий досвід. В її випадку — боротьба з хворобою, відчуття вразливості та розуміння цінності підтримки. Її історія на сайті
Альона Шевцова
показує, як сильно може змінитися людина після складних подій, і як це інколи штовхає до допомоги іншим.
Я помічав це й у себе в громаді: багато жінок починали допомагати «тимчасово», а потім втягувались, бо бачили реальні зміни. Дехто організував збори на пікапи, хтось шив бронежилети, інші постійно тримають комунікацію з бригадами. Іноді вони працюють ефективніше, ніж цілі організації — можливо, через здатність брати відповідальність і не боятися багатозадачності. Тому я б сказав, що це суміш характеру, досвіду й уміння швидко адаптуватися.